ВИЇЗДНЕ ЗАСІДАННЯ КЛУБУ «МИ – УКРАЇНЦІ» ЗА УЧАСТЮ СТУДЕНТІВ КАФЕДРИ ТМІТ

Вже стало традицією проводити засідання клубу «Ми – українці» на актуальні теми, пов’язані з історією України, Поділля, Хмельниччини за участі студентів кафедри телекомунікацій, медійних та інтелектуальних технологій.

Так 6 листопада 2024 р. проведено виїзне засідання клубу на території палацо-паркового ансамблю XVIII ст. – резиденції польських шляхтичів Орловських у селиці Маліївці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.

Даний захід організовано Радою ветеранів ХНУ на чолі з Байдич Людмилою Едуардівною, за участю доцента кафедри телекомунікацій, медійних та інтелектуальних технологій Стецюка Віктора Івановича.  

Палац, побудований 1788 р. у стилі класицизму, про це свідчать цифри на фронтоні північного фасаду.

Власником споруди, який і ініціював її створення, був коронний надвірний ловчий Ян Онуфрій Орловський – фаворит останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського.

Палацовий парк визнаний одним із найкращих на Поділлі, спроєктований знаменитим датським ландшафтним архітектором Діонісієм Маклером. Він містить прекрасні зразки архітектурного оздоблення, фрески, колонади, які абсолютно не змінились не потьмяніли під впливом століть.

На території палацу діяла каплиця, велика бібліотека, яка налічувала понад 7 тисяч книг, історичний архів та один із найбільших нумізматичних кабінетів, одна із найбагатших колекцій польського і західноєвропейського живопису.

Цей мальовничий та райський куточок Хмельниччини містить багато цікавих локацій, які розташовані на території понад 2 га.

Збереглися водонапірна вежа висотою 25 м, молочарня, кам’яний мур парку та неповторний внутрішній сад з понад 200-річними деревами, міст, джерело питної води з барельєфом лева та невеликим басейном, два ставки (0,3 та 0,5 га, на більшому – острівець), природні джерела, скеля вапняку з 18-ти метровим штучним водоспадом та двоповерховим гротом.

У скелі є двоповерхова печера. Її прийнято пов’язувати із давнім монастирем та ім’ям народного героя Устима Кармалюка. Вважається, що за слов’янських часів тут були язичницькі капища. За легендою, із введенням християнства на Русі сюди з Візантії прийшов монах, і, живучи віддалено у бідності, прославляв Бога.